Вірші про весну

Додано: 06.09.2018

Вірші про весну

І от, нарешті, зима починає видихатися… Пішли холоди з заметілями кудись далеко, а все частіше виглядає тепленьке сонечко і радує всіх своїм теплом. У повітрі пахне весною, радістю і ще чимось таким дивовижно ніжним і надзвичайним, що хочеться на вулицю, на природу. І недарма, адже на прогрітих пагорбах з’явились перші підсніжники, ще несміливі, маленькі, тендітні, але вперто нагадують всім, що вже не за горами весна-красна. І серце стрибає від радості, від щастя, бо все в природі оживає, наповнюється життєдайними соками землі, починає цвісти. Що може бути чарівнішим, ніж пробудження природи! Набухають бруньки, з’являються липкі зелені листочки, вистромлюються з землі перші квіти – а це така радість, таке щастя! А яке небо! Небо несказанно чисте, синє-синє, а в ньому летять і летять пташки. Вони повертаються з вирію додому і своїм співом звеселяють землю. Все живе радіє весні. І твоє серце наповнюється натхненням, радістю і щастям. Дивовижна пора року, неповторна, адже кожен новий день виповнений подіями, ти тільки придивись, прислухайся… У всьому дивовижна гармонія і злагодженість. З тепленької, прогрітої ніжним сонечком землі, на світ з’являються чарівні квіти, і радують нашу душу дивними і неповторними кольорами і формою. У чарівну музику весни щодня вплітаються нові звуки, дивовижні мелодії та маленькі виконавці, і створюється неповторна чарівна симфонія, яка звучить над весняний світом і наповнює серце людини ніжністю, радістю і любов’ю. І ці одвічні, але кожної весни оновлені почуття, здіймають тебе над буденним світом і несуть у чарівний і дивовижний світ казки, де ласка, любов, радість огортають тебе невидимими крильми і дарують цілий світ.

Весна

Весна! Весна в п’янкім цвітінні!
В промінні сонця золотім!
І стільки щастя в небі синім,
І стільки радості у нім!

Пташиний спів довкіл лунає
І будить душу соловей.
І кожне серденько кохає —
Любов приходить до людей!

Весна

Яка весна летить над світом!
Квітуча, ніжна і ясна.
Сади вдяглися білим цвітом.
Така весна! Така весна!

А тиха ніч сипнула зорі
Над маревом п’янких садів.
Ген на небесному просторі
Чарівно круглий місяць сплив.

І розлилося сяйво чисте,
І засріблилися сади
Спокійно, дивно, урочисто…
Доріжка місячна з води

Враз випливла, як мрія дивна,
І казка зразу ожила.
Така весна! Така чарівна!
В ній стільки радості й тепла.

Весна

Тепло і світло розлилося,
Весна чарівна в світ летить.
Все на землі цвісти взялося,
Яка це неповторна мить!

Весна! Усе зазеленіло
Під вічним небом голубим.
І в людських душах завесніло,
Все стало чистим і ясним.

Весна

Все зацвіло, така пора натхненна!
Така чарівна у природі мить!
Убрались в зелень явори і клени,
І в світлі сонця річечка блищить.

Весна чарує, серденько тривожить,
Земля співає і душа співа.
Ну, а весна красу свою все множить,
Душа летить… І зайві тут слова.

Весна

Кожна пора у природі красива,
Криється в ній щось ліричне.
Будь то зима із туманами сива,
Осінь п’янка, поетична.

Літо веселе і щире, й привітне
Вабить, до озера кличе.
Луг, наче казка, метеликом квітне,
Чайка над морем кигиче.

Ну, а весна! Що є краще у світі!
Трепетна, ніжна і ясна!
Сонце так щиро, так молодо світить
І на душі так прекрасно!

Весна

Кожна пора у природі красива,
Криється в ній щось ліричне.
Будь то зима із туманами сива,
Осінь п’янка, поетична.

Літо веселе і щире, й привітне
Вабить, до озера кличе.
Луг, наче казка, метеликом квітне,
Чайка над морем кигиче.

Ну, а весна! Що є краще у світі!
Трепетна, ніжна і ясна!
Сонце так щиро, так молодо світить
І на душі так прекрасно!

Весна

Не прийшла весна, а увірвалась!
І теплом так щедро розлилась,
Що земля відразу заквітчалась
І зазеленіла якось враз!

Дні стоять і сонячні, й погожі,
В небі синява безмежна вабить зір.
І садочки на віночки схожі,
В розмаїтих квітах кожен двір.

Дні весняні у труді проходять.
А на серці — свято від краси.
Вже на грядках он посіви сходять
І блищать під сонцем від роси.

Весна

Весна в такім п’янкім цвітінні,
Піснями сповнились гаї.
Сади чарівно-білопінні,
А на світанку — солов’ї!
Бентежать душу, не заснути,
П’є сонечко рясну росу.
Лиш серцем можна все збагнути:
І радість жити, і красу.
Душа летить в ясне світання
На крилах пісні навесні.
На хвилі музики й кохання
В світи безмежні і ясні.
Усе цвіте, дзвенить, співає,
Сміється, тужить день у день.
Радіє в щасті і зітхає,
Але не може без пісень.
Душа не може не співати —
В ній стільки сонця і тепла!
Вона його спішить роздати,
Щоб пісня на землі жила.
Щоб світла музика лунала
В чарівнім світі без кінця.
І щоб веселкою з’єднала
Усі серця, усі серця!
Бо той, чия душа співає,
не може просто так прожить.
Поет свої вірші складає,
Струмочком музика дзвенить.
Затужить раптом, залоскоче
У темну нічку, в ясний день.
Вона злетіти в небо хоче,
Як музиканту без пісень?
Художник хоче у картині
Свою ясну любов вложить.
Бо необхідно це людині,
Якщо її душа летить.
Ах, як весна довкіл розквітла!
Все в щирій радості бринить.
Лети ж над краєм, пісне світла,
Співати будем — будем жить!

Весна

Пахощами ніжними вся весна настояна,
дощиком умите листячко і цвіт.
А душа на лірику навесні настроєна,
Бо довкола дивний, неповторний світ.

А навколо стільки звуків, сонця ясного
І краси безмежної, хоч бери — співай!
Стільки поруч милого, усього прекрасного
— Це буяє травень і цвіте розмай!

Пташка заклопотана у повітрі носиться,
А зозуля щедро лічить роки нам.
А душа від радості так співати й проситься
І звучить мелодія в унісон словам.

Бо душа з природою у такій гармонії,
Як метелик з квіткою, як із цвітом сад.
Над землею лине скрізь весняна симфонія
І душа настроєна на ліричний лад.

Весна

І сонце з радості такої
Промінчиком землі торкнулось.
Земля від ніжності п’янкої
До сонця квіткою всміхнулась.

А Землю Сонечко цілує,
Голубить ніжно промінцями,
Тепло і ніжність їй дарує.
Земля всміхається квітками.

Уся природа оживає —
Весна ясна летить над світом.
І ніжно Землю пригортає.
Земля сміється первоцвітом.

Весна

Ще є сніги, а вже весніє.
А вранці ж пахне як весна!
Щебече пташечка, радіє.
І лине пісня голосна.
У лісі перші квіти смілі
Вже продірявили сніги.
Такі ж як сніг, біленькі-білі
Цвітуть, не знаючи нудьги.
Пухнасті котики вербові
Біліють вже по берегах.
Такі привабливі, чудові —
Весну стрічають у снігах.
І чисте небо голубіє.
І сонце весело блищить
Хоч ще сніги, а вже весніє.
Серед снігів струмок біжить.

Весна

Розквітло поле веселково,
Сміється барвами весни.
А на душі — так світанково!
І казка йде до мене в сни!

Весна

Вірш, у якому всі слова починаються з букви «В»

Вже віхолам відпочивати —
Відгомоніли, віджили!
Весна війнула, винувато,
Вони водою відпливли.

Весна веселая, вродлива
В вербу воркотики вплела.
Вона вклонилась вправо, вліво,
Всміхнулась, веснянки внесла,

Весняно вулиці втоптала —
Відлигу вітерець внесе!
Водойми всі впорядкувала,
Водою виповнила все!

Вздовж вулиць вербочки вклонились,
Весну вітає верболіз.
Вони в воді весняній вмились.
Великий ворон в воду вліз!

Весна в віконці всіх вітає,
Веселим вогником вогнить.
Веселку в воду відсилає,
Взялася всіх вас веселить.

Вона всміхається, вражає —
Відгомін всюди весняний!
Вінок весняний виплітає…
Війнув вітрець вогкий-вогкий!

Весна все вміє, все встигає:
Відмиє, вимостить, втрясе,
Вуаллю вогкою вкриває:
Вербу, ворону, воду, — все!

Вже вогник втомлено вгасає,
Весняний вечір відгорить…
Весляр веснянку відспіває,
Все вгомониться, втихне вмить…

Весняний вечір…Вечоріє…

Весна

Весна не зразу прилетіла,
А поступово, кожну мить.
Сніги спочатку розтопила,
А ось і пташечка летить.
От ніжна квітка визирає,
На вербах котики цвітуть.
Вода у ріках прибуває,
А з неба ще дощі ідуть.

Весна

Земля парує, оживає.
Весняний чути спів землі.
Земля жива, вона співає,
Летять над нею журавлі.
Веселики у небі линуть,
Чарівні птахи наших мрій.
Вертають в рідну Україну…
А ти прислухайся, постій…
Поглянь, як сонце піднялося
І гріє землю залюбки.
Все на землі рости взялося,
Біжать, співаючи, струмки.
І стало гарно й світло всюди.
А вранці — райдужна роса.
Усі захоплюються люди.
Така краса! Така краса!
А води в повінь розлилися
Аж за далекий виднокрай.
Так землю напувать взялися,
Щоб був хороший урожай.
У небі голубінь безмежна,
А в лісі проліски цвітуть.
Така довкіл краса бентежна
І жайворонка співи чуть.
Чим вище пташка підлітає
У небо, де цвіте весна,
То тим чарівніше лунає
Пташини пісня голосна.
Весна! І вдома не сидиться,
А хочеться летіти ввись.
Душа радіє, веселиться…
До цього дива придивись
І серцем прихились, душею.
Краси в природі стільки є!
Захоплюйся, милуйся нею,
Бо в ній усе життя твоє!

 

Весна

Земля парує, оживає.
Весняний чути спів землі.
Земля жива, вона співає,
Летять над нею журавлі.
Веселики у небі линуть,
Чарівні птахи наших мрій.
Вертають в рідну Україну…
А ти прислухайся, постій…
Поглянь, як сонце піднялося
І гріє землю залюбки.
Все на землі рости взялося,
Біжать, співаючи, струмки.
І стало гарно й світло всюди.
А вранці — райдужна роса.
Усі захоплюються люди.
Така краса! Така краса!
А води в повінь розлилися
Аж за далекий виднокрай.
Так землю напувать взялися,
Щоб був хороший урожай.
У небі голубінь безмежна,
А в лісі проліски цвітуть.
Така довкіл краса бентежна
І жайворонка співи чуть.
Чим вище пташка підлітає
У небо, де цвіте весна,
То тим чарівніше лунає
Пташини пісня голосна.
Весна! І вдома не сидиться,
А хочеться летіти ввись.
Душа радіє, веселиться…
До цього дива придивись
І серцем прихились, душею.
Краси в природі стільки є!
Захоплюйся, милуйся нею,
Бо в ній усе життя твоє!

Весна

Стільки радості, щастя і цвіту,
Стільки світла, любові й краси.
Це ж весна розгулялась по світу
І в природі звучать голоси,
Що бентежать, тривожать , хвилюють,
Заставляють забути про все.
І любов нам безмежну дарують —
Це весна свій дарунок несе.

Весна

Весна. У ній любов, натхнення,
І подих радості й краси.
Чарівність, казка, одкровення,
Краплини чистої роси.
Стремління, прагнення, надії,
Такі чудові й світлі дні.
Стрімкий політ, високі мрії
І струни серця чарівні.
Весна танцює і сміється
На всій землі і в небі теж!
Вона цвіте, у світ несеться
І їй ніде немає меж.

Весна

Весна привітна і цікава,
То сонечко, то дощ, то сніг.
Сумна буває і ласкава,
То цвіт, то сніг на землю ліг.
Повітря свіже і духмяне,
Струмки наповнені біжать.
А сонечко з-за хмари гляне —
Ну, що й казати — благодать!

Весна

Весна вже одягла дерева в квіти,
Сипнула квіти всюди по землі.
Додому хочеться пташкам летіти,
Де гнізда кинули вони малі.
Ідуть дощі, все небо хмари вкрили,
А птахи піднялися на крило
Через вітри і шторми полетіли,
Бо скучили. Так сумно їм було
В чужому краю. А тут своя земля,
Де потяглося все до сонця-світла.
Зазеленіли травами поля
І кожна квіточка розквітла.

Весна

Навколо все росте, буяє,
Природа одяглася в квіти.
І кожна пташечка співає.
Ну як тут серцю не радіти!
Погідне небо і блакитне,
А сонце вище піднялося.
Все миле, ніжне і тендітне.
Чи, може, так мені здалося?
Та ні! Весна іде по краю
І квіточки дарує дрібні.
У зелень землю одягає
І розсипає роси срібні.

Весна

Весна! Весна! Усе співає,
Радіє сонечку й квіткам.
Весна чарівну силу має
І віддає цю силу нам.
Щоб ми сміялися й раділи —
Усе пробуджує від сну.
Щоб люди жити поспішали
У пору світлу і ясну.
Весна всю землю прикрашає,
В чарівних квітах всі поля.
А в синім небі — сонце сяє
І звеселилася земля.

Весна

Весна! Весна! Все оживає!
Прийшло тепло на землю все ж!
Весну всім серденьком приймаю
І радості немає меж!
Ось сонечко своє проміння
На землю сипле золоте.
До нього тягнеться пагіння
І від тепла його росте.
До сонечка всміхнулись квіти,
Від щедрості його ростуть.
І сонечку всміхнулись діти,
На луг погратися ідуть. 

Весна

Весна! Весна! Природа оживає
І сонце посилає всім привіт.
Он пташечка гніздечко поправляє
І тягнеться до сонця первоцвіт.
Уся земля всміхається квітками,
Високі голубіють небеса.
І заквітчались верби над ставками,
Порха метелик і гуде оса.
І так прекрасно — серце завмирає!
Бо стільки щастя, радості й краси!
Усе росте, усе цвіте й співає,
Блищать на сонці крапельки роси.
Весна іде, все шумом наповняє.
І стільки зелені та барви на лугах!
Піснями соловейко душу крає
І тихо місяць бродить по стежках.
Весна чарівна, неповторна, мила
І завжди юна, і така ясна!
Вона дарує людям мрії-крила,
Все до життя пробуджує весна.

Весна

Дощі поять землю так щедро весною,
Щоб все виростало й цвіло.
Та щоб заквітчалося рясно красою
І щастя повсюди було.

0

Автор публікації

Офлайн 2 дні

YourPersonalAdmin

1
Коментарі: 2Публікації: 313Реєстрація: 22-07-2017

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Пароль не введено
Генерація паролю