Вірші на останній дзвінок

Додано: 06.09.2018

Вірші на останній дзвінок

І от добігли до кінця шкільні роки навчання. Випускники ідуть останній раз на урочисту лінійку, а далі — випускний бал. Так хотілося швидше закінчити школу, щоб відчути себе дорослими, самостійними, впевненими, незалежними… Але чому ж так щемно на душі? Що ж заважає безтурботно веселитися, може те, що більше вже ніколи випускники не стануть на шкільній лінійці, не зайдуть у свій клас? не зійдуться усі разом, так як завжди було продовж усіх років… Сумно і тривожно на серці сьогодні цим дорослим дітям. Вони і справді стали зовсім дорослими, але для школи, для вчителів залишаться завжди дітьми, пустотливими і веселими, радісними і щасливими, неповторними і різними. Незабаром пролунає для них останній дзвінок у школі. А далі покличуть невідомі, незвідані дороги життя, кожного своя. То ж дай вам, Боже, добра і щастя на путі, світлих і радісних доріг, незрадливої долі. Хай щастить вам усім, дорогі випускники!

А за вікнами п’янка весна квітує

А за вікнами п’янка весна квітує.
Щире сонце, ніжне сонце у вікні.
І душа кудись за птахами мандрує.
Зайчик сонячний стрибає на стіні…

Теореми так далеко і завдання.
Ручка пише перший вірш на папірці.
Бо у серденько закралося кохання…
Зайчик сонячний стрибає на руці…

Як же хочеться у небо полетіти,
Розчинитися в промінні, у піснях.
У коханні у найпершому згоріти.
Зайчик сонячний стрибає у серцях…

Довгожданного дзвінка усе немає.
А урок цей безконечний, як у сні.
Та душа чарівно й радісно співає.
Зайчик сонячний стрибає на стіні…

А кленочки шепочуться з липами

А кленочки шепочуться з липами
І зірки підбадьорюють нас.
Із шкільного гніздечка ми випали.
Всіх чекає нас зоряний час.

Кличуть в світ нас стежини незвідані.
По яких доведеться пройти?
Але дружбі шкільній всі ми віддані
Й не забудем ніколи в житті.

Школу нашу сьогодні покинемо,
Класу скажемо дружно: «Привіт!»
Розійдемось потроху, полинемо,
Мов на крилах в цей зоряний світ.

Час пройде і колись пригадаємо,
Як училися в школі й росли.
Прощавайте! Уже відлітаємо!
Ми тут разом щасливі були.

Випускникам

Поріг так легко вам переступити —
Ви виросли і йдете в майбуття.
Але ніхто не знає долі, як прожити —
Не куштували самостійного життя…
Воно — не мед і легко не дається,
Та й доленька мінлива всякий раз.
То злива враз, то сонечко сміється,
Але залежить в більшості від нас.
Не жди даремно манної із неба,
ЇЇ не буде, але не біда.
Самому у житті усе робити треба,
Бо під лежачий камінь не тече вода.
Щоб мати щось, то треба заробити,
Трудитися щоденно, повсякчас.
З веселкою в душі учися жити
І буде щастя, буде все гаразд.

Випускники

Між степами, між лісами,
Тільки вийдеш на поріг,
Пролягають перед нами
Просто тисячі доріг.
На яку із них ступити,
Щоб удачу принесла?
Щоб у щасті потім жити
І щоб доля розцвіла…
Доле, будь до нас прихильна,
Дай в житті дороговказ.
Щоб була в нас доля вільна
Й сонце сяяло для нас…

 

Від шкільного порога

Звідсіль, від шкільного порога
Відправимось ми у політ.
Нас виведе світла дорога
В широкий і радісний світ.
Натхненно ми будем летіти
До мрій заповітних в житті.
І школа нам буде світити,
Мов зірка ясна на путі.
Бо ми не забудем ніколи
Уроки тепла й доброти.
У нас — все найкраще від школи.
То ж завжди нам сонцем світи!
Спасибі за мудрі уроки,
Прости за непослухи нас.
В життя ми вже робимо кроки
І нам відправлятися час.
Пора нам, пора відправлятись.
Чекають нас сотні доріг.
Душею ми будем вертатися
На рідний і милий поріг.

 

Дорослі стали вже вчорашні діти

Дорослі стали вже вчорашні діти.
Пора прийшла з гніздечка вилітать.
А сонце весняне у вікна світить…
І де вже ті контрольні написать…
Квітучі вишні в вікна заглядають,
Запрошують прийти в духмяний сад.
В шкільне подвір’я весни повертають,
Дитинство лиш не вернеться назад.
То ж прощавай, дитинство веселкове,
Повернемось в думках сюди не раз.
Майбутнє нас чекає світанкове.
Нам відправлятись у дорогу час.
Прощай наш сад і вишня край віконця,
І квіти, що так буйно розцвілись.
Та рідний клас, що вікнами до сонця…
Дорослими сюди прийдем колись.

 

Дорослі стали ми

Дорослі стали ми, вчорашні діти.
Дзвінок востаннє нам сьогодні продзвенить.
І можна з цього й справді порадіти,
Але чомусь сумною стала мить.

Останній раз ми сядемо за парти.
І більше не прийдем сюди дітьми.
Відразу стало якось не до жартів.
Враз подорослішали й просвітліли ми.

Дитинство й юність в школі пролетіли.
Ми вчились тут, співали і жили.
Дорослими всі стати так хотіли
Й сьогодні ми до цього підійшли.

І ось поріг. За ним нові дороги.
Розлетимось по них, немов пташки.
А в серці сумніви, непевність і тривоги,
Й мереживом — незвідані стежки.

Нас не покличе дзвоник в рідні класи
Й лінійка вереснева буде не для нас.
Ще свіжі спогади. Й задумаєшся часом,
Як швидко у житті спливає час.

Та зустрічай усіх нас, доле світла,
Не дай зігнутися від нелегких проблем.
Веди до успіху, до перемог, до світла,
Не дай упасти під житейським тягарем.

Ми віримо, що буде все, як треба,
Щасливі зорі усміхнуться нам.
Нас кличе до польоту синє небо.
Ми летимо назустріч всім вітрам!

http://krasotkina.com

0

Автор публікації

Офлайн 4 години

YourPersonalAdmin

1
Коментарі: 2Публікації: 313Реєстрація: 22-07-2017

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Пароль не введено
Генерація паролю